Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України)

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Законом встановлений загальний шестимісячний строк для спадкоємців як за законом, так і за заповітом для прийняття спадщини або для відмови від неї. Якщо ж спадкоємець у цей строк не прийме спадщину, то вважається, що він не прийняв її.

Але не можна стверджувати, що спадкоємець втратив право прийняти спадщину в усіх випадках пропущення встановленого строку.

Законодавець залишає можливість такому спадкоємцю за певних умов її прийняти, а саме:

1)   якщо інші спадкоємці, котрі прийняли спадщину, дадуть письмову згоду, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, має право її прийняти, подавши відповідну заяву до нотаріуса за місцем відкриття спадщини про прийняття останньої;

2)   якщо пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин.

У другому випадку цей строк може бути продовжений судом.

Закон не містить застережень, які саме причини є поважними. Відтак визнання поважною причини пропуску строку для прийняття спадщини залежить від обставин конкретної справи і має бути доведено відповідними доказами.

Аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що поважними причининами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:

Читать далее

Відмова від прийняття спадщини: підстави, порядок, наслідки

Стаття 1273 ЦК України. Право на відмову від прийняття спадщини 1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. 2. Фізична … Читать далее

Перехід права на прийняття спадщини (ст. 1276 ЦК України)

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, … Читать далее

Відумерлість спадщини (ст. 1277 ЦК України)

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно — за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі … Читать далее

Поділ і перерозподіл спадщини

Стаття 1278 ЦК України. Поділ спадщини між спадкоємцями 1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. 2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Після визначення розміру часток кожного спадкоємця кожен з них має право на виділ його частки у натурі. Такий … Читать далее

Обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора

Стаття 1281 ЦК України. Пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців 1. Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. 2. Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про … Читать далее

Охорона спадкового майна та управління спадщиною

Стаття 1283 ЦК України. Охорона спадкового майна 1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. 2. Нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем … Читать далее

Виконання заповіту

Стаття 1286 ЦК України. Право заповідача на призначення виконавця заповіту

1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).

2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них.

3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

1. Заповідач може призначити у своєму заповіті виконавця заповіту. Виконавець заповіту має статус особи, яка здійснюватиме контрольну та охоронну функції щодо розпорядження спадковим майном, яке зазначене у заповіті. Виконавцем заповіту може бути фізична особа, громадянин України, яка досягла 18 ти років, та відповідно до статей 30, 34 ЦК набула повну цивільну дієздатність. Виконавцем заповіту може бути також іноземний громадянин, особа без громадянства. Виконавцем заповіту може бути юридична особа, яка має належну цивільну правоздатність та дієздатність (статті 91, 92 ЦК), створена відповідно до вимог  статей 81, 89 ЦК і зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців.

Юридична особа, виступаючи виконавцем заповіту, користується такими самими правами і несе такі самі обов’язки, що і фізична особа. Заповідач може доручити виконання заповіту особі, яка зазначена в заповіті як спадкоємець, або особі, яка не належить до кола спадкоємців за заповітом. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, то заповідач може доручити виконання заповіту одній особі з кола спадкоємців.

2. Виконавець заповіту зобов’язаний виконати розпорядження заповідача особисто. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, то заповідач може призначити окремим виконавцем заповіту особу, яка не належить до числа спадкоємців за заповітом або за законом. Згода такої особи виконати покладене на неї зобов’язання може бути зазначена на самому тексті заповіту або викладена в окремій заяві. В останньому випадку підпис виконавця заповіту на заяві засвідчується в нотаріальному порядку, а сама заява додається як невід’ємна частина заповіту.

Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою заповідачем (ст. 1289 ЦК), за ініціативою спадкоємців (ч. 2 ст. 1287 ЦК), нотаріусом (ст. 1288 ЦК), судом (ч. 3 ст. 1287 ЦК).

Права та обов’язки виконавця заповіту виникають з часу відкриття спадщини. У разі неприйняття спадкоємцями за заповітом спадщини виконавець втрачає свій статус і не може бути представником прав та інтересів спадкоємців за законом.

Стаття 1287 ЦК України. Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців

1. Спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.

3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.

Стаття 1288 ЦК України. Призначення виконавця заповіту нотаріусом

1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом або в сільських населених пунктах — уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.

Стаття 1289 ЦК України. Згода особи на призначення її виконавцем заповіту

1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою.

2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.

3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.

Стаття 1290 ЦК України. Повноваження виконавця заповіту

1. Виконавець заповіту зобов’язаний:

1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;

2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;

3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань;

4) управляти спадщиною;

5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;

6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

2. Виконавець заповіту зобов’язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов’язані заповітом.

3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Читать далее

Оформлення права на спадщину

Стаття 1296 ЦК України. Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину 1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. 2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. 3. Відсутність свідоцтва про право на спадщину … Читать далее

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (ст. 1300 ЦК України)

1. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. 2. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на … Читать далее