1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Законом встановлений загальний шестимісячний строк для спадкоємців як за законом, так і за заповітом для прийняття спадщини або для відмови від неї. Якщо ж спадкоємець у цей строк не прийме спадщину, то вважається, що він не прийняв її.
Але не можна стверджувати, що спадкоємець втратив право прийняти спадщину в усіх випадках пропущення встановленого строку.
Законодавець залишає можливість такому спадкоємцю за певних умов її прийняти, а саме:
1) якщо інші спадкоємці, котрі прийняли спадщину, дадуть письмову згоду, то спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, має право її прийняти, подавши відповідну заяву до нотаріуса за місцем відкриття спадщини про прийняття останньої;
2) якщо пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин.
У другому випадку цей строк може бути продовжений судом.
Закон не містить застережень, які саме причини є поважними. Відтак визнання поважною причини пропуску строку для прийняття спадщини залежить від обставин конкретної справи і має бути доведено відповідними доказами.
Аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що поважними причининами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме: