Гнучкий режим робочого часу, робота вдома, дистанційна робота тепер узаконені.

27.02.2021 року набрав силу Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання дистанційній, надомної роботи і роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу».

Вперше в законодавство України внесені такі поняття як «гнучкий режим робочого часу», «робота вдома», «дистанційна робота».

Гнучкий режим робочого часу

Гнучкий режим робочого часу — це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

Гнучкий режим робочого часу передбачає:

1) фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

3) час перерви для відпочинку і харчування.

Гнучкий режим робочого часу може встановлюватися:

1) за заявою працівника з прийнятними для нього часовими межами графіка роботи без дотримання вимог щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи;

2) власником або уповноваженим ним органом — у разі виробничої необхідності з обов’язковим повідомленням працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну режиму роботи.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.

Надомна работа

Надомна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення власника або уповноваженого ним органу не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми частини третьої цієї статті не застосовуються.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. 

Дистанційна робота

Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Читать далее

Набрання рішенням суду законної сили

Відразу слід зазначити, що рішення суду вживається як у вузькому сенсі, власне як виключно рішення суду, так і в більш широкому, оскільки рішення суду може бути і в формі: ухвали, судового наказу, постанови.

Таким чином, для того щоб правильно визначити коли рішення суду набирає законної сили спочатку необхідно встановити його форму, оскільки для різних судових рішень встановлені і різні строки вступу в законну силу.

1.Рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Тому, за загальним правилом, рішення суду набирає чинності через 30 днів з моменту його проголошення.

Але, як завжди, є нюанси і тонкощі.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк набрання рішенням суду законної сили обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Особливості вступу в законну силу має і заочне рішення суду (як правило, це рішення, яке приймається судом у разі неявки відповідача до суду).

Вступ в силу заочного рішення суду залежить від дій відповідача.

Оскільки заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, то заочне рішення суду набирає чинності через 30 днів з моменту його проголошення, за умови, що відповідачем не подав заяву про його перегляд.

Якщо така заява подана, то заочне рішення суду набирає чинності через 30 днів після того, як суд відмовить в перегляді заочного рішення і протягом 30 днів не буде подана апеляція на таке рішення.

2.Судовий наказ.

Читать далее

Договір (правочин), укладений в електронній формі: поняття, порядок укладення та на що звернути увагу, щоб не бути ошуканим. Докази укладення електронного договору

Одразу зауважу, хоча блог орієнтований на пересічного громадянина та створений саме для них, а не для юристів та адвокатів, ця стаття буде дещо нудною. Але без цього відповісти на цю тему, на жаль, не можливо. Але, якщо стане зовсім нудно від юридичної  термінології та нескінченних цитат законодавства, то просто перегляньте висновки. Вони виділені «жирним» шрифтом та курсивом)). 

Поняття договору

Договори в електронній формі набирають обороти. Це вже не новина, але не зважаючи на те, що низка законів регулюють таку форму правочину, у повсякденному житті ми натикаємося на певні проблеми у застосуванні електронних договорів на практиці.

Електронний договір (правочин) нічим не відрізняється від жодного іншого правочину. Це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, за однією відмінністю. Ця дія здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Сфера застосування договору

В принципі, в електроному вигляді можливо укласти будь-який договір, за винятком тих, що укладаються у нотаріальній формі.

Читать далее

Як безпечно придбати квартиру (будинок) і не бути ошуканим

Купуючи квартиру, завжди виникають ризики. І не важливо, купуєте ви нерухомість через ріелтерські агентства або самостійно, ризик однаковий.

Якщо раніше, років 10 тому, ви точно купували кота в мішку та з’ясувати всю історію нерухомості було не просто, то в сучасному інформаційному суспільстві, де багато джерел інформації відкриті або перебувають у відносно вільному доступі, убезпечити себе стало простіше.

Нижченаведені обставини в сукупності, дозволять уникнути шахраїв і мінімізувати свої ризики при купівлі житла.

На що необхідно звернути увагу вибираючи і купуючи нерухомість?

Перше. Документи.

Читать далее