Як працює виконавчий напис нотаріуса
Виконавчий напис – це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору.
Простими словами, виконавчий напис – це як рішення суду про стягнення заборгованості, тільки вчинений такий напис іншим органом (нотаріусом) при дотриманні певних вимог.
Виконавчий напис має силу виконавчого документу, він може бути пред’явлений для примусового виконання до приватного чи державного виконавця, які у свою чергу, для виконання такого напису можуть внести боржника в Єдиний реєстр боржників, накладати арешти на майно та рахунки, стягувати кошти з таких рахунків, звертати стягнення на майно, здійснювати інші заходи виконавчого провадження.
Найчастіше такі виконавчі написи використовуються кредитними установами, банками, колекторами, установами мікропозики (так звані «МФУ»). У такому випадку їм простіше стягнути заборгованість і цьому, на жаль, сприяють і самі нотаріуси, не перевіряючи подані документи та подекуди і порушуючи закон.
Також таким чином, кредитні установи намагаються уникнути застосування строків позовної давності, стягуючи суми, які вони не можуть стягнути у судовому порядку.
Чи можна скасувати виконавчий напис нотаріуса?
Так, можна. Але тільки у судовому порядку. Суд може визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Для цього подається позовна заява до суду. Бажано до позову долучити саму копію виконавчого напису та документи, які стали підставою для його винесення.
Строки оскарження виконавчого напису
Законодавством не встановлений спеціальний строк для звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тому він становить три роки від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як скасувати незаконний виконавчий напис нотаріуса
Для цього потрібні підстави. Не достатньо просто подати позов до суду, треба у суді довести, що виконавчий напис є незаконним та є підстави для його скасування.
Підстави для оспорювання виконавчого напису.
1. Виконавчий напис вчинено за заявою особи, яка не подала необхідних документів і зокрема не подала документу, який би засвідчував право вимоги вказаної особи.
2. Виконавчий напис вчинено не на документі, який підтверджує безспірність даної заборгованості і відповідно дає підстави для безспірного її стягнення.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виконавчий напис повинен бути вчинений на відповідному правочині (договорі), векселі, аграрній розписці, тощо, а не на окремому нотаріальному бланку, який нотаріус оформлює стягуючи заборгованість за кредитним договором.
3. Виконавчий напис вчинено на підставі нормативно-правового акту, який був скасований.
Ця підстава більше стосується кредитних договорів. Справа у тім, що діюче законодавство не дозволяє вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які укладені у простій письмовій формі. Тільки на нотаріально посвідчених договорах.
Відповідно до п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Але, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів Україні 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якою стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і нотаріус повинен відмовляти стягувачу у вчиненні такого виконавчого напису.
Вищевказані обставини додатково підтверджуються листом Міністерства Юстиції України від 25.06.2020 №5232/19.5.6/32-20 щодо незаконності виконавчих написів нотаріусів на договорах, що нотаріально не посвідчені.
4. Виконавчий напис вчинено про стягнення заборгованості поза межами строків позовної давності.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.
Таким чином, якщо у документах, наприклад, вказано, що строк кредитного договору сплив 01.01.2015 року, а заборгованість стягуються за період з 01.01.2019 по 01.01.2020 рік, то такий виконавчий напис не є законним, оскільки строки позовної давності про стягнення кредиту сплили 02.01.2018 року.