У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Тому спочатку треба визначитись з поняттям «сім’я».
Статтею 3 СК України визначено ознаки поняття «сім’ї». Так, сім’ю складають особи, які:
— спільно проживають;
— пов’язані спільним побутом;
— мають взаємні права та обов’язки.
Доказом постійного проживання разом із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або у будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, які підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем або рішення суду.
Отже, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо (п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
Конституційний суд України у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» визначає, що членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з такою особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (абз.5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 ррку).
Для застосування положень ст.1264 ЦК України умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб (чоловіка та жінки, які мешкають однією сім’єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу) у будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц).
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов’язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15).
Належними доказами спільного проживання є документи, довідки про реєстрацію, свідоцтва про народження дітей, фотографії, листи тощо, що підтверджує факт ведення спільного господарства. Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (Постанова Верховного Суду України від 19.08.2019 у справі № 588/350/15, постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц).