Стаття 1273 ЦК України. Право на відмову від прийняття спадщини
1. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
2. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
3. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
4. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Разом з правом спадкоємця на прийняття спадщини у нього виникає, у момент її відкриття, і право відмови від спадщини як за законом, так і за заповітом.
Особи, дієздатність яких обмежено, мають право відмовитися від спадщини лише за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, а неповнолітні особи — віком від 14 до 18 років — за згодою батьків, піклувальників і органу опіки та піклування. Від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, вправі відмовитися батьки (усиновлювачі), опікун і тільки з дозволу органів опіки та піклування, що посилює захист майнових прав цієї категорії осіб.
Заява про відмову, так само як і заява про прийняття спадщини, не може бути викладена з будь-якою умовою або із застереженням.
Вказану заяву спадкоємець може подати протягом строку, який встановлений законом для прийняття спадщини, і водночас має право відкликати її.
Стаття 1274 ЦК України. Право на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи
1. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
2. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
3. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
4. Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
5. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.
Ця стаття регламентує порядок здійснення права на відмову від прийняття спадщини на користь іншої особи. Законодавець набагато розширив можливості спадкоємця на здійснення такого права. Якщо спадщина відкрилася для спадкоємців за заповітом, то у такому разі спадкоємець за цим заповітом має право відмовитися лише на користь іншого спадкоємця, зазначеного у цьому заповіті. Отже, у даному випадку спадкоємець за заповітом зв’язаний волею заповідача, який розпорядився майном на свій розсуд.
По-іншому вирішується питання, якщо спадщина відкривається за законом. У цьому разі законодавець передає право розпорядження спадковим майном на розсуд спадкоємця за законом, котрий має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-якого спадкоємця за законом, незалежно до якої черги спадкоємців за законом він належить. Це є новелою ЦК. Якщо ж, наприклад, один із спадкоємців за законом відмовився на користь іншого спадкоємця за законом від своєї частки у спадщині, а той, у свою чергу, не має бажання приймати цю частку в спадщині, то він також вправі відмовитися від неї і залишитися тільки спадкоємцем своєї законної частки у спадщині.
Статтею 1244 ЦК надано можливість спадкодавцю (заповідачу) у заповіті, на випадок смерті спадкоємця до відкриття спадщини, підпризначити іншого спадкоємця.
У такому разі, якщо відкривається спадщина за заповітом і у ньому зазначені спадкоємець, а також підпризначена інша особа, то спадкоємець, який має право спадкувати за даним заповітом, але за певних обставин не має бажання це здійснити, вправі відмовитися від спадщини лише на користь особи, котра є підпризначеним спадкоємцем. Це знову ж випливає з волі померлого заповідача.
Відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця мас бути здійснена на засадах добровільності, без примусу або інших умов, згідно з правилами про дійсність правочинів. Зокрема, це означає, що така заява може бути зроблена лише особою, яка усвідомлює значення своїх дій та може ними керувати, у момент подання нотаріусу заяви не перебувала під впливом обману, помилки, насильства, важкої обставини. Нотаріус зобов’язаний роз’яснити спадкоємцю при цьому всі права і наслідки подачі такої заяви. Якщо ж мали місце обставини, встановлені законом для визнання недійсності правочинів, то зазначена заява може бути визнана судом недійсною.
Стаття 1275 ЦК україни. Правові наслідки відмови від прийняття спадщини
1. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
2. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
3. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
4. Якщо на спадкоємця за заповітом, який відмовився від прийняття спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов’язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну.
5. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.