Стаття 1286 ЦК України. Право заповідача на призначення виконавця заповіту
1. Заповідач може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту).
2. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено будь-кому з них.
3. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.
1. Заповідач може призначити у своєму заповіті виконавця заповіту. Виконавець заповіту має статус особи, яка здійснюватиме контрольну та охоронну функції щодо розпорядження спадковим майном, яке зазначене у заповіті. Виконавцем заповіту може бути фізична особа, громадянин України, яка досягла 18 ти років, та відповідно до статей 30, 34 ЦК набула повну цивільну дієздатність. Виконавцем заповіту може бути також іноземний громадянин, особа без громадянства. Виконавцем заповіту може бути юридична особа, яка має належну цивільну правоздатність та дієздатність (статті 91, 92 ЦК), створена відповідно до вимог статей 81, 89 ЦК і зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб — підприємців.
Юридична особа, виступаючи виконавцем заповіту, користується такими самими правами і несе такі самі обов’язки, що і фізична особа. Заповідач може доручити виконання заповіту особі, яка зазначена в заповіті як спадкоємець, або особі, яка не належить до кола спадкоємців за заповітом. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, то заповідач може доручити виконання заповіту одній особі з кола спадкоємців.
2. Виконавець заповіту зобов’язаний виконати розпорядження заповідача особисто. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, то заповідач може призначити окремим виконавцем заповіту особу, яка не належить до числа спадкоємців за заповітом або за законом. Згода такої особи виконати покладене на неї зобов’язання може бути зазначена на самому тексті заповіту або викладена в окремій заяві. В останньому випадку підпис виконавця заповіту на заяві засвідчується в нотаріальному порядку, а сама заява додається як невід’ємна частина заповіту.
Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою заповідачем (ст. 1289 ЦК), за ініціативою спадкоємців (ч. 2 ст. 1287 ЦК), нотаріусом (ст. 1288 ЦК), судом (ч. 3 ст. 1287 ЦК).
Права та обов’язки виконавця заповіту виникають з часу відкриття спадщини. У разі неприйняття спадкоємцями за заповітом спадщини виконавець втрачає свій статус і не може бути представником прав та інтересів спадкоємців за законом.
Стаття 1287 ЦК України. Призначення виконавця заповіту за ініціативою спадкоємців
1. Спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання ним своїх повноважень, якщо він не може забезпечити виконання волі заповідача.
2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити виконавцем заповіту іншу особу.
3. Якщо спадкоємці не можуть досягти згоди щодо призначення виконавця заповіту, він на вимогу одного із них може бути призначений судом.
Стаття 1288 ЦК України. Призначення виконавця заповіту нотаріусом
1. Виконавець заповіту може бути призначений нотаріусом або в сільських населених пунктах — уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців.
Стаття 1289 ЦК України. Згода особи на призначення її виконавцем заповіту
1. Особа може бути призначена виконавцем заповіту лише за її згодою.
2. Згода особи бути виконавцем заповіту може бути виражена на тексті самого заповіту або додана до нього.
3. Особа може подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про згоду бути виконавцем заповіту після відкриття спадщини.
Стаття 1290 ЦК України. Повноваження виконавця заповіту
1. Виконавець заповіту зобов’язаний:
1) вжити заходів щодо охорони спадкового майна;
2) вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
3) вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань;
4) управляти спадщиною;
5) забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
6) забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
2. Виконавець заповіту зобов’язаний забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов’язані заповітом.
3. Повноваження виконавця заповіту посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
Стаття 1291 ЦК України. Право виконавця заповіту на плату за виконання своїх повноважень
1. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень.
2. Якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору — судом.
3. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним зроблені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.
Стаття 1292 ЦК України. Контроль за виконанням заповіту
1. Спадкоємці мають право контролювати дії виконавця заповіту.
2. Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.
3. За вимогою осіб, визначених частинами першою і другою цієї статті, виконавець заповіту повинен звітувати про дії, які були ним вчинені щодо виконання заповіту.
4. Після виконання заповіту виконавець заповіту подає спадкоємцям або їхнім законним представникам звіт про виконання своїх повноважень.
Стаття 1293 ЦК України. Право на оскарження дій виконавця заповіту
1. Спадкоємці, їхні законні представники, а також орган опіки та піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають цьому Кодексу, іншим законам, порушують інтереси спадкоємців.
2. До вимог про визнання неправомірними дій виконавця заповіту застосовується позовна давність в один рік.
Стаття 1294 ЦК України. Строк чинності повноважень виконавця заповіту
1. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.
2. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.
3. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові документ, який був йому виданий (частина третя статті 1290 цього Кодексу).
4. У разі неповернення виконавцем заповіту документа, який засвідчував його повноваження, спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків.
Повноваження виконавця заповіту, надані йому відповідно до ст. 1290 ЦК тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті. Однак за певних обставин ці повноваження можуть бути припинені достроково: у випадку визнання заповіту недійсним у судовому порядку; у разі смерті особи, які і призначена виконавцем заповіту; у разі відмови виконавця заповіту від виконання своїх повноважень; у разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом; за рішенням суду.
Повноваження виконавця заповіту можуть також припинитися нотаріусом. У цьому випадку нотаріус за місцем відкриття спадщини на підставі письмової заяви спадкоємців Відказоодержувачів виносить постанову про припинення повноважень виконавця заповіту. При цьому виконавець заповіту зобов’язаний надати нотаріусу звіт про виконання своїх повноважень та повернути видане йому на підставі ст. 1290 ЦК свідоцтво виконавця заповіту.
Стаття 1295 ЦК України. Право виконавця заповіту на відмову від здійснення своїх повноважень
1. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень.
2. Виконавець заповіту зобов’язаний негайно повідомити спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.
3. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень у разі необхідності вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям.
4. Виконавець заповіту відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв’язку з невиконанням вимог, встановлених у частинах другій та третій цієї статті.
1. Виконавець заповіту, незалежно від способу призначення (заповідачем, нотаріусом, спадкоємцями, судом), має право відмовитися від здійснення повноважень, наданих йому ст. 1290 ЦК.
Причинами відмови можуть бути: хвороба, відрядження, виїзд на постійне або тимчасове проживання в іншу місцевість або за ним розпорядження заповідача. Право виконавця заповіту на відмову від здійснення повноважень не обмежено. Однак ч. 2 ст. 1295 ЦК зобов’язує виконавця заповіту негайно повідомити спадкоємців, а також інших зацікавлених осіб про відмову під здійснення своїх повноважень. У такому випадку виконавець заповіту повинен подати письмову заяву на ім’я зазначених осіб, і його підпис на ній засвідчується у нотаріальному порядку. Обов’язок виконавця заповіту сповістити про це спадкоємців та зацікавлених осіб дає можливість уникнути у майбутньому судових спорів. Разом з тим, такий передбачений законодавцем порядок захищає інтереси спадкоємців, адже вони будуть мати можливість призначити іншого виконавця заповіту і вжити заходів щодо збереження спадкового майна.
Якщо виконавець заповіту був призначений спадкоємцями в порядку ст. 1287 ЦК, він зобов’язаний посвідчити у нотаріальному порядку угоду про розірвання правочину в зв’язку з припиненням своїх повноважень.
Виконавець заповіту зобов’язаний також повідомити у письмовій формі нотаріуса, який видав йому свідоцтво виконавця заповіту, про припинення своїх повноважень.
2. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень за певних обставин. До них відповідно до ч. 3 ст. 1295 ЦК віднесені: необхідність вчинення невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям; термінове вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; передання майна на схов; запобігання знищенню чи розкраданню спадкового майна; витребування майна, що знаходиться у інших осіб, але входить до складу спадкового майна; вчинення інших дій, необхідних для збереження спадщини до появи спадкоємців.
3. Якщо виконавець заповіту безпідставно відмовився від здійснення своїх повноважень, не повідомивши своєчасно спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він зобов’язаний відповідно до вимог частин 2 та 3 ст. 1295 ЦК вчинити певні дії, вказані особи мають право притягнути виконавця заповіту до цивільно-правової відповідальності. Виконавець заповіту зобов’язаний відшкодувати спричинені ним збитки.